Савани трапляються зазвичай у субекваторіальнич поясах. Ці зони є в обох півкулях. Але ділянки саван можуть трапитися і в субтропіках, і в тропіках. Для цієї зони характерна низка ознак. Клімат у савані завжди сезонно-вологий. Спостерігається чітка зміна періодів дощів і посухи. Саме такий сезонний ритм визначає всі природні процеси. Переважає трав'яна рослинність із заростями кущів і поодинокими деревами та групами дерев.
Савани Африки на півночі та на півдні межують з тропічними лісами, їх природа більш однорідна на всій території.
Зона саван Південної Америки займає Гвіанське й Бразильське плоскогір'я та Орінокську низовину. Савани північної та південної частини материка відмінні між собою. Північні савани дістали назву льянос (\сп. —рівнини). Вони розташовані в межах субекваторіального поясу, де клімат вологіший, і нагадують африканські савани, але замість баобабів між високими (до І м) травами ростуть окремі пальми, зокрема маврикієва пальма.
Південні савани дістали назву кампос (порт. — поля). Вони більш посушливі, оскільки розташовані не лише в субекваторіальному, а й у тропічному поясах. Дерев тут немає, натомість тут ростуть чагарники та деревоподібні кактуси. Савани дуже змінені діяльністю людини. На місці природної рослинності розташовані плантації культурних рослин та пасовища. Також великі площі займають міста та райони видобутку корисних копалин.
Тваринний світ є доволі своєрідним. На відміну від африканських саван, тут мало копитних. Трапляються лише тапіри, невеликі дикі свині пекарі, на яких полює пума. Дуже багато комах, зокрема термітів, які будують високі міцні споруди. У ці вежі може проникнути лише мурахоїд за допомогою довгого та клейкого язика. Роль санітарів тут виконують броненосці, які швидко знищують загиблих тварин.