Повітряні кулі, стратостати, дирижаблі, зонди піднімаються вгору за рахунок того, що вони наповнені газами, які легші від повітря, і на них діє виштовхувальиа сила.
Повітроплавання. Виштовхувальна сила діє і у газах (вона дорівнює вазі газу в об'ємі тіла). Ця сила в повітрі діє на всі тіла, що перебувають у повітрі, але помітною виштовхувальна сила в повітрі стає лише тоді, коли вона дорівнює силі тяжіння (тіло плаває в повітрі) або більша за силу тяжіння (тіло злітає вгору). Виштовхувальна сила тримає повітряні кулі в повітрі, урівноважуючи силу тяжіння, тобто куля повинна мати великий розмір для виштовхувальної сили та малу масу для сили тяжіння (наповнюють газом з меншою густиною від повітря - гарячим повітрям, воднем або гелієм, парою - адже куля разом з корзиною та пасажирами мусить важити стільки ж, скільки й повітря того самого об’єму).
Повітряні кулі ( наповнені гарячим повітрям підіймаються на невелику висоту – сотні метрів) використовують для атракціонів і наукових експедицій (перші повітряні кулі - монгольф’єри).
Повітряні кулі – зонди невеликі, діаметром 1–2 м (наповнені гелієм або воднем піднімаються на висоту до 35-40 км) використовують на метеорологічних станціях для дослідження верхніх шарів атмосфери, покази приладів на цих кулях передають сигнали по радіо (про висоту польоту, тиск, температуру повітря, за напрямом і швидкістю польоту кулі можна визначати напрям і силу вітру на різних висотах) для передбачення погоди ; їх використовували під час Першої та Другої світових воєн; нині використовують для транспортування нестандартних вантажів, особливо великогабаритних.
Дирижабль - керований літальний апарат, легший від повітря, рухається за допомогою гвинтів, які обертаються двигунами, великим недоліком апаратів такого типу є те, що їх оболонка наповнюється воднем (цей газ вогненебезпечний), має величезні розміри (можна порівняти з розмірами кабіни для пілотів в нижній частині дирижабля).