• Круговий танець свідчить про відсутність нектару («мертву зону») на відстані діаметром від 20 до 170 м.
Вербувальний танець спонукає інших бджіл до пошуків їжі (бджола знаходить нове джерело корму і збирає нектар, облітає кілька разів це місце і повертається у свій вулик, віддає принесений нектар бджолам-приймальницям і танцює).
• Коловий танець повідомляє про знайдений корм на відстані до 100 м від вулика. Бджола швидко пробігає навколо якоїсь комірки стільника, а потім повертається й робить таке саме коло в зворотному напрямку, перебігаючи по стільнику від одних бджіл до інших, вона повторює ці рухи протягом декількох секунд.
• Виляючий танець показує відстань до джерела їжі понад 100 м від вулика (один і той самий елемент цього танцю, який позначає відстань до їжі, приблизно 75 м у німецької бджоли, в Італійської - близько 25 м і всього 5 м у бджоли з Єгипту). Спочатку робить півколо, потім пробігає по прямій лінії, виляючи черевцем з боку в бік, а далі робить друге півколо у зворотному напрямку, при цьому відстань закодовано у вигляді тривалості прямого пробігу в танці, який супроводжується певним дзижчанням.
Напрямок польоту щодо Сонця повідомляється за допомогою кута між лінією прямого пробігу та напрямком сили тяжіння.
Вчені розгадують що важливіше: власне танець, запах нектару, звук, який супроводжує танець. Наприкінці XX століття людині вдалося за допомогою бджоли-робота «поговорити» з бджолами і спрямувати їх до годівниць.