Цунамі (з японської, хвиля в гавані) – велетенські руйнівні хвилі, спричинені землетрусами, які виникають під морським дном. Висота цунамі у відкритому морі в місці виникнення від 0,1 до 5 м (довжина хвилі велика, тому для кораблів вона непомітна), а біля берегів висота хвилі зростає до 10-50 м і більше (у цьому випадку цунамі може призвести до величезних руйнувань, особливо на мілководних берегах).
Найбільш небезпечні цунамі у вузьких неглибоких бухтах, тому при загрозі наближення цунамі моряки намагаються відвести судна якомога далі від берега.
6 грудня 2004 р. на межі літосферних плит у північно-східній частині Індійського океану (3˚ пн. ш., 96˚ сх. д.) стався найсильніший землетрус після 1964 р. Він спричинив руйнівне цунамі, що рухалося із середньою швидкістю 700 км/год і досягло берегів понад десяти країн. У результаті землетрусу та цунамі в Бангладеш, Індонезії, Шрі-Ланці, Індії, Кенії, Малайзії, Таїланді, Танзанії, на Мальдівських і Сейшельських островах загинуло майже 100 тис. чоловік, майже 5 млн людей залишилося без даху над головою. Цунамі вторглося в Тихий океан і досягло навіть Курильських островів (Росія), де висота хвилі становила 29 м.