Усі великі планети Сонячної системи мають атмосферу, виняток становлять Меркурій і Плутон, у яких виявлені лише незначні «сліди» розрідженої атмосфери.
Атмосфера (з грецьк. atmos — пара та sphaira — куля, оболонка)— повітряна (газова) оболонка Землі , що захищає нашу планету від перегріву сонячним промінням удень і від переохолодження вночі; у ній згорають метеорити, що падають із космосу, не завдаючи шкоди живим організмам на Землі; хімічний склад забезпечує життя (найважливішими для життя є кисень і вуглекислий газ, озоновий шар захищає від радіації).
У нижньому шарі атмосфери міститься 78 % азоту, 21 % кисню, інші гази становлять менше 1 %, з них 0.03 % — вуглекислий газ. Найважливішим для життя є кисень (забезпечує дихання, підтримує горіння й бере участь в окисненні органічних решток); вуглекислий газ (використовують рослини в процесі фотосинтезу). У повітрі містяться також різноманітні домішки — водяна пара, частинки диму, сажі, пилу, пилок рослин і мікроорганізми.
Товщина атмосфери невеликого розміру порівняно із товщиною Землі, разом із Землею здійснює добове обертання навколо земної осі, а також річний рух по навколосонячній орбіті.