У природі вегетативне розмноження - це розмноження рослин вегетативними органами: коренями та пагонами цілими чи частинами або їх видозмінами: кореневищами (пирій, конвалія, осот), цибулинами (проліски, часник, цибуля, тюльпани, нарциси), бульбами (картопля, топінамбур або земляна груша), вусами (суниця, перстач), паростками стеблового походження (верба, тополя, вільха), паростками кореневого походження з додаткових бруньок на коренях (вишні, сливи, малина, обліпиха), листками (сенполія або бегонія), молодими рослинами із вивідкових бруньок (каланхое).
Вегетативне розмноження широко використовують у рослинництві для вирощування різних видів культурних і кімнатних рослин, у садівництві, парковому та лісовому господарствах. Люди розмножують рослини стебловими бульбами картоплю чи топінамбур, вусами – суниці, цибулинами - цибулю городню, часник, тюльпани, кореневими паростками - вишню, сливу, малину.
Живцювання - розмноження живцями (Стеблові живці - це частина пагона з вузлами, міжвузлями та бруньками – пагін треба поставити у воду, через деякий час появляться додаткові корені, тоді стебловий живець слід висадити у ґрунт, згодом на стеблі з пазушних бруньок виростуть молоді пагони. Кореневі живці нарізають з бічних коренів завдовжки до 20 см, на яких утворюються додаткові бруньки для малини, сливи).
У декоративному рослинництві застосовують поділ чагарників (кожен кущ ділять на частини, які мають власні корені і пагони, та висаджують у нові місця) для півників, флокси, примули, стокротки.
Відводками (для цього нижні пагони пригинають до землі й присипають ґрунтом, коли на них утворюються додаткові корені, ці пагони відокремлюють від материнської рослини) розмножують смородину та аґрус.
Щеплення (приживлення частини вегетативного органа однієї рослини до іншої; рослину, до якої прищеплюють частину іншої, називають підщепою, а рослину, яку прищеплюють, - прищепою) застосовують для дерев.