Дію світла на рослину можна характеризувати його інтенсивністю (наприклад, у затінку чи на відкритому місці), тривалістю (наприклад, довжиною дня і ночі) тощо. За потребою світла розрізняють світлолюбні види (надмірне світло затримує ріст рослин у висоту, тому на сонячних місцях зростають більш низькорослі рослини, ніж у тінистих, ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках; листки мають добре розвинену стовпчасту тканину, багато продихів та товсту кутикулу, бруньки укриті захисними лусками і смолистими речовинами; береза, сосна, подорожник, ковила, багато водних плаваючих рослин), тіньолюбні (часто надають перевагу затіненим місцезростанням з підвищеною вологістю; зелені мохи, плаун булавоподібний, квасениця звичайна, смерека, копитник, сенполія, деякі папороті), тіньовитривалі (можуть зростати на відкритих, добре освітлених місцях, але витримують також певний ступінь затінку; дуб звичайний, липа серцелиста, бузок звичайний, суниця, молоді ялини, граб)
За вимогливістю до тривалості освітлення розрізняють рослини короткого (не цвітуть і не плодоносять, якщо світла частина доби становить понад 12 годин, належать ранні весняні рослини, а з культурних - кукурудза, соняшник, соя, рис, тобто рослини помірно теплої зони) і довгого (не цвітуть і не плодоносять, якщо довжина дня становить менш ніж 12 годин, переважно високогірні рослини, а з культурних - жито, овес, картопля, ячмінь, льон, тобто рослини помірно прохолодної зони) дня.