Літосферні плити здатні повільно рухатися, оскільки лежать на в'язкій і пластичній речовині астеносфери. Речовина астеносфери, піднімаючись тріщинами вгору, ніби розсуває літосферні плити в протилежні боки, оскільки Земля має кулясту форму, в іншій частині планети ці велетенські кам'яні блоки зіштовхуються.
Літосферні плити зазнають вертикальних і горизонтальних рухів.
Рухи земної кори вивчає наука тектоніка, а самі рухи називають тектонічними.
Горизонтальні рухи – це рух материків називають горизонтальними рухами літосфери (материки, основою яких є велетенські острови граніту на базальтовій основі літосферних плит, теж рухаються разом із плитами: одні материки розходяться один від одного, а інші, оскільки Земля кулястої форми, в цей час взаємно зближуються зі швидкістю від кількох міліметрів до 5-7 см на рік), виникнення серединно-океанічних хребтів та областей складчатості.
Вертикальні рухи – повільні опускання окремих ділянок поверхні зі швидкістю до кількох сантиметрів на рік. які пов'язані з дією процесів, що відбуваються в надрах (у результаті вікових рухів земної кори на поверхні Землі сухопутні умови можуть змінитися морськими й навпаки).
Нерідко великі ділянки пластів гірських порід, з яких складаються літосферні плити, унаслідок розривів піднімаються або опускаються щодо сусідніх ділянок. Підняття по розриву ділянки земної кори називається горстом, опущення — грабеном. Горсти й грабени відносять до вертикальних рухів земної кори, хоча їх спричиняють горизонтальні рухи літосферних плит.